Кількість результатів: 677.
Сторінка 15 із 34
Успішні жінки - Алла Коваленко Президент корпорації «Бісквіт-Шоколад», Герой України, 69 років
Кар'єра Алли Коваленко триває чотири десятиліття. За цей час вона пройшла шлях від простого майстра до президента кондитерської корпорації, яка займає друге місце на українському ринку солодощів. На теперішній час Коваленко залишається беззмінним керівником Харківської бісквітної фабрики, тому що захоплена своєю роботою і впевнена, що продаж підприємства означає зраду себе і колективу.
Під її керівництвом працює близько 3 тис. співробітників.
Президент корпорації «Бісквіт-Шоколад» говорить, що і в житті, і в роботі її надихає і мотивує результат. Якби було інакше, компанія, напевно, не стала б другим гравцем на українському кондитерському ринку і не відправляла б свою продукцію в країни Євросоюзу, Близького Сходу, Північної Америки і в Китай
Корпорація заснована в 2004 році. До складу корпорації входять кондитерська фабрика «Харків’янка», заснована в 1896 році, і Харківська бісквітна фабрика, утворена в 1935 році.
Корпорація «Бісквіт-Шоколад» має власну сировинну базу, випускає 65 тис. т кондитерських виробів на рік і 40% вироблених солодощів експортує в більш ніж 40 країн.
Під брендом «Бісквіт-Шоколад» випускається більше 20 груп кондитерських виробів, які експортуються у 30 країн світу.
Увага мешканцям громади: хто має пройти фізичну ідентифікацію до 1 квітня 2026 року
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звертається до мешканців Чугуївської міської територіальної громади з важливим повідомленням. У зв’язку зі змінами в законодавстві, деяким категоріям отримувачів пенсій та страхових виплат необхідно терміново пройти процедуру фізичної ідентифікації, щоб уникнути призупинення виплат.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299, визначено додаткові умови для продовження виплат особам, які тимчасово проживають за кордоном або знаходяться на тимчасово окупованих територіях (ТОТ).
Хто зобов’язаний пройти ідентифікацію?
Процедуру мають пройти пенсіонери та отримувачі страхових виплат, які:
-
Проживають на тимчасово окупованих територіях;
-
Тимчасово перебувають за межами України.
Чому це важливо?
Фізична ідентифікація — це процедура встановлення особи на підставі документів, яка підтверджує, що людина жива і має право на отримання пенсії. Її непроходження може призвести до зупинення виплат.
Як можна пройти ідентифікацію?
Пенсійний фонд України пропонує чотири зручні способи пройти процедуру:
-
Онлайн через вебпортал ПФУ
Авторизуйтеся в особистому кабінеті на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою кваліфікованого електронного підпису "Дія.Підпис" ("Дія ID") у застосунку "Дія". -
За допомогою відеоконференцзв'язку
Необхідно попередньо подати заяву на ідентифікацію через вебпортал ПФУ або зателефонувати до Контакт-центру. Під час сеансу відеозв’язку потрібно пред’явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу.-
Номери Контакт-центру ПФУ: 0 800 503 753, (044) 281-08-70, (044) 281-08-71.
-
-
Через закордонні дипломатичні установи України
Якщо ви тимчасово перебуваєте за кордоном, зверніться до посольства або консульства України для отримання документа про підтвердження перебування особи в живих. Цей документ разом із заявою необхідно надіслати до територіжного органу ПФУ поштою або через вебпортал (з накладанням КЕП). -
Особисто в сервісному центрі чи банку
Ви можете особисто звернутись до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України на підконтрольній території або до уповноваженого банку, де пред’явити паспорт та пройти ідентифікацію на місці.
Додаткова умова: повідомлення про неотримання виплат від рф
Для осіб, які проживають на ТОТ або виїхали звідти на підконтрольну територію, обов’язковою умовою виплати пенсій є підтвердження факту неотримання пенсії від російської федерації. Повідомити про це можна через вебпортал ПФУ, під час відеоідентифікації або особисто в сервісному центрі.
Термін: до 1 квітня 2026 року
Звертаємо увагу, що Урядом визначено граничний термін. Головне управління ПФУ в Харківській області закликає всіх, хто потрапляє під ці категорії, не зволікати та пройти необхідні процедури до 1 квітня 2026 року, щоб своєчасно отримувати гарантовані державою виплати.
За більш детальною інформацією звертайтесь до органів Пенсійного фонду України.
Найвідоміші жінки України - Марія Примайченко
Марія Овксентіївна Приймаченко (Примаченко) – художниця, творчість якої прекрасне, дивовижне, утаємничене, і до кінця незбагнене явище, – упродовж майже століття привертає до себе увагу шанувальників мистецтва, дослідників, художників, культурологів, мистецтвознавців. Жінка з нелегкою долею, малописьменна, була визнана зіркою першої величини у «Всесвітній енциклопедії наївного мистецтва» (Белград, 1984 р.).
У світовому контексті творчість Марії Примаченко на одному щаблі з такими геніями наївного мистецтва як Ніко Піросмані чи Анрі Руссо. Для України ж вона є особливо знаковою – поліська селянка, яка досягла світового визнання й мистецьких вершин, створивши свою візуальну мову. Її чарівні фантастичні звірі, птахи й квіти радують око не тільки на картинах, створених геніальною художницею. Вони легко переселяються на сучасні автомобілі, стають елементами модного одягу й дизайну.
Марія Приймаченко народилася за різними даними 31 грудня 1908 або близько 12-13 січня 1909 року у селі Болотня на Київщині. За своє 89-річне життя створила понад 650 робіт. Вважається неперевершеним митцем наївного народного стилю (примітивізму). У своїх роботах зображувала чарівних тварин, квіти та сюжети з селянського побуту. Протягом життя художниці її картини відвідали експозиції Всесвітньої виставки у Парижі, численних республіканських показів мистецтв, а також побували у Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Сьогодні картини Марії Приймаченко оцінюють в десятки тисяч доларів, проте все життя художниця прожила у скруті.
Марія Оксентіївна і її постать оповиті химерними загадками та таємницями.
Свої картини художниця завжди підписувала як Примаченко. Однак, вважається, що це зросійщена версія прізвища мисткині. В усіх державних нагородах її називають Приймаченко. Прізвище художниці нібито походить від слова «приймак» - що означає прийнятий син, чоловік. Лесь Танюк пригадує свою розмову з художницею:
- То ви, Маріє Оксентіївно, Приймаченко чи Примаченко?
- Приймаченко, — без вагань відповіла вона. — Приймаченки ми, з приймаків. Батька мого Оксентія Григоровича дід з бабою у приймаки взяли, всиновили. А записали потім по-руському. Спортили.
У семирічному віці маленька Маруся тяжко захворіла. Діагноз невтішний – поліомієліт. В подальшому усе життя мисткиня переживатиме страшні болі, не одну операцію і практично на всіх фото буде з милицями. За спогадами сучасників, саме неможливість сповна працювати в полі з родиною дала дівчинці вдосталь вільного часу, і вона почала малювати.
Серйозно малювати Марія почала у 17-річному віці. Вона знайшла синюватий глей, яким розмалювала власну хату. Вчинок дівчини припав до душі усій околиці – незабаром її чекало перше замовлення. За розмальовку хати сусідів Марія отримала винагороду – порося. Згодом, саме це порося допомогло усій її сім’ї вижити в голодні часи.
Дивовижно, але Марія Приймаченко з сином завжди жили у великій скруті. Все життя вони потроху будували будинок на своєму подвір’ї, бо в старій хаті, що дісталася художниці від батьків, ледве можна було жити.
Марія Оксентіївна ніколи не брала грошей за картини – вона їх лише дарувала. Кіносценарист Олександр Рожен пригадує в інтерв’ю, що «Марію, здається, залякала влада». Він наводить історію, що оповів знайомий журналіст – нібито Марія Приймаченко виграла якусь вагому премію, однак коли він її зустрів – жінка була дуже засмучена, а невдовзі журналіст дізнався, що нагорода за премію передана у фонд миру.
За весь свій вік художниця отримала від влади три подарунки. Після піврічного навчання у Києві - патефон і залізне ліжко. А у 1994 році Президент Леонід Кучма подарував Марії Приймаченко автомобіль Запорожець. До слова, роботи художниці в фаворитах одразу у двох українських президентів – Леоніда Кучми та Віктора Ющенка.
Приймаченко все життя малювала звірів, але ніколи не була у зоопарку. Їй порадили цього не робити під час її навчання у експериментальних майстернях при Київському музеї українського мистецтва. Буцім, щоб не зруйнувати її буйну уяву. Справжніх екзотичних тварин Марія вперше побачила лише у дуже дорослому віці - в цирку, куди її привіз видатний режисер Сергій Параджанов.
Марії Приймаченко пощастило пізнати щастя і в особистому житті. На жаль, воно було недовгим. Під час навчання у Києві вона знайомиться зі своїм односельчанином, лейтенантом піхоти Василем Маринчуком. Закохані не встигли й побратися, як чоловіка призвали на фронт. Василь ще встиг отримати звістку про народження сина Федора і написати відповідь. Після цього зв'язок з ним обірвався. Марія Приймаченко ніколи не дізналася, де він похований. Художниці напередодні смерті коханого снився дивний сон: про сад, в якому все навпаки - коріння стирчить догори, а квіти ростуть в землю. Після загибелі Василя вона вишила скатертину чорними трояндами і накрила нею стіл. Ще довго по його смерті вона не братиме пензля до рук.
Існує чутка, нібито Пабло Пікассо називав Марію геніальною, а її твори - прекрасними роботами. На жаль, ця історія і понині не має жодних документальних підтверджень. Зв’язок з Пікассо відстежується тільки такий: журналістка Людмила Лисенко згадує, як привезла одного разу в село до Марії альбом з роботами Пікассо. Художниця оглянула його і сказала: «У нас в селі цього б не зрозуміли».
За два роки до смерті Марії наснився сон, ніби вона в раю. Там був стіл з ватманом і фарбами – можна було малювати досхочу. Марія переповідала, що вона зраділа спочатку, а потім спитала: «А вихідні у вас є?». Відповіли – нема. «То краще я на землі помалюю, сюди ще встигну».
- Марія Приймаченко однаково вправно малювала обома руками.
- Художниця була малоосвіченою: за її плечима усього чотири роки навчання. В підписах до картин вона практично не ставила розділових знаків і користувалась народною говіркою. Зі спогадів знайомих, вдома у Марії не було ні книг, ні газет.
- Щоб заробити грошей, Приймаченко шила оригінальні весільні сукні усій окрузі, щоправда цікавим методом: фасон і крій вона обирала «на око», а ножицями не користувалася – просто рвала тканину.
- Марія Оксентіївна мріяла зібрати митців і розмалювати будинки в містах:«…що за дива витворили б - цвів би не лише садами Київ. Будинки б сміялися до людей...».
- Мисткиня була дуже сувора і не любила гостей, однак до неї полюбляли приїжджати журналісти, художники, режисери. Як згадує художник Андрій Пушкарьов: «Мабуть, Марія цінувала просто Божий дар в кожній творчій людині».
- Марія Приймаченко також творила ілюстрації до книг. Зокрема, саме її малюнками прикрашені дитячі книги "Ой коники-сиваші" (1968), "Товче баба мак" (1970), "Журавель" (1970), "Чорногуз приймає душ" (1971).
- Син Федір й онуки Петро та Іван також стали художниками.
- Під час аварії на ЧАЕС художниця з сином майже потрапляли під 30-кілометрову зону евакуації. Їй радили покинути село, але вона з сином лишилася. І намалювала картину, на якій корова в бахілах їсть отруєну радіацією траву.
Як оформити статус дитини, як постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів
Дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, має право на спеціальний статус. Як його оформити — роз’яснюють юристи системи надання безоплатної правничої допомоги.
Хто має право на отримання статусу
Дитина, яка до досягнення нею повноліття та внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів:
- отримала поранення, контузію, каліцтво
- зазнала фізичного чи сексуального насильства
- була викрадена, депортована або примусово переміщена за межі України
- залучалися до участі у військових формуваннях
- незаконно утримувалися, у тому числі в полоні
- зазнала психологічного насильства
- її батьки або один з них, інший законний представник зникли безвісти за особливих обставин або померли (загинули) через отримані внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів поранення, контузії або каліцтва на території України чи за кордоном
- була позбавлена батьківського піклування внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Куди звертатися
Для отримання статусу потрібно звернутися із заявою до найближчої служби у справах дітей.
Рішення про надання статусу або відмову в його наданні приймається органом опіки та піклування на підставі документів протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу.
Коли можуть відмовити у наданні статусу чи скасувати його
Відмовити — в разі відсутності одного з необхідних документів.
Скасувати — якщо відомості у документах недостовірні чи не підтвердилися обставини вчинення щодо дитини злочину.
Рішення про відмову чи скасування статусу можуть бути оскаржені в суді.
Досягнення дитиною повноліття — не підстава для скасування статусу.
Що зазначається в рішенні
У рішенні зазначаються:
- прізвище, ім’я, по батькові
- дата народження
- серія та номер свідоцтва про народження/паспорта
- адреса місця проживання/перебування дитини
- обставини, за яких вона постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за винятком сексуального насильства, яке позначається літерою «А»).
Хто може звернутися
За отриманням статусу може звернутися:
- законний представник дитини (батьки, усиновлювачі)
- сама дитина (з 14 років)
- представник органу опіки та піклування (у разі, якщо дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють)
- родичі дитини (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра, вітчим, мачуха).
Які необхідні документи для отримання статусу
Для отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, подаються:
- заява про надання статусу
- згода на обробку персональних даних
- засвідчені копії:
- документів, що посвідчують особу дитини та заявника (свідоцтво про народження/паспорт тощо)
- документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини або який підтверджує родинні стосунки між дитиною та заявником
- документів, що підтверджують фактичні обставини тощо.
-
Повний перелік документів можна дізнатися в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 р № 268 або у службі у справах дітей.
Що дає статус
На державному рівні зараз не передбачено грошових виплат чи компенсацій.
У державних і комунальних закладах освіти може забезпечуватися безоплатне гаряче харчування для дітей з числа ВПО, дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів.
Також пільги можуть встановлюватися на місцевому рівні.
На державному рівні додаткові пільги та компенсації можуть бути визначені пізніше.
Де отримати безоплатну юридичну підтримку
Кожна людина може отримати безоплатно консультацію юриста від системи надання безоплатної правничої допомоги. Юристи розкажуть, як отримати статус та які документи потрібно зібрати.
Деякі категорії людей також мають право на безоплатну допомогу зі зверненням до суду. Це діти, ВПО, ветерани війни, члени сімей загиблих захисників та захисниць, люди з низьким доходом та інші категорії наведені у статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Юристи детально вивчать ваші обставини, за потреби складуть та подадуть до суду заяву і представлятимуть ваші інтереси у суді.
Як звернутися до системи надання БПД:
Найвідоміші жінки України - Соломія Крушельницька Оперна співачка, педагог. За життя визнана найвидатнішою співачкою світу
Винятковий талант оперної співачки Соломії Крушельницької перетворив її життя на грандіозний і дуже вишуканий роман із музикою. Співати почала з юних років. Навчалася в Тернопільській школі товариства "Приятелі музики". Основи музичної підготовки отримала у Тернопільській класичній гімназії, в якій складала іспити екстерном. В одинадцятирічному віці відбувся й перший публічний виступ – в хорі українського товариства "Руська бесіда" в Тернополі.
Одразу ж після закінчення Львівської консерваторії дебютувала на сцені Львівського міського театру. Так почалась історія підкорення світу голосом неймовірної краси. Але, досягши світової слави, все одно регулярно верталась додому і майже щороку давала концерти у Львові, Станіславі, Тернополі, Бережанах, Коломиї, Стрию, Збаражі, Чернівцях. Багато спілкувалася з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Миколою Лисенком, Ольгою Кобилянською, Андрієм Чайковським. Видатний композитор Микола Лисенко навіть присвятив їй три своїх романси.
У листопаді 1899 року Крушельницька виступала перед родиною російського царя Миколи ІІ. Завершила виступ виконанням українських народних пісень. На запитання імператора, якою мовою вона співала, з гідністю відповіла: "Це пісні мого народу, українського народу".
На початку XX століття Соломія Крушельницька продовжувала активно гастролювати світом і у кожній країні газетярі змагались у вишуканості компліментів, якими засипали її у своїх статтях. При цьому, близька подруга Крушельницької, аргентинська піаністка Негріта де П'яцціні згадувала, що видатна співачка "була настільки простою в особистому житті, наскільки великою на сцені".
У 1910 році Соломія вийшла заміж за адвоката, мера тосканського міста В'яреджо Чезаре Річчоні та переїхала до чоловіка.
Перша світова війна тимчасово перервала кар'єру співачки та стала її особистою трагедією – Італія воювала з Австро-Угорщиною, де перебували більшість її родичів. Після війни Крушельницька присвятила життя камерній концертній діяльності. Гастролювала Україною, країнами Західної Європи й Америки.
У серпні 1939 року, через рік після смерті чоловіка, Соломія залишила В'яреджо і поїхала до Львова – відвідати родичів. До Італії вона вже не повернулась. Радянські війська за пактом Молотова – Ріббентропа захопили Західну Україну. Нова влада націоналізувала львівський будинок Крушельницької, залишивши їй тільки квартиру на другому поверсі.
Крушельницька опинилась у підвішеному стані – її не випускали з СРСР, але й не давали радянського громадянства. Зрештою, громадянство вона таки отримала, по суті в обмін на те, що відписала на користь СРСР свою віллу у В'яреджо. Влаштувалася працювати на кафедру сольного співу Львівської державної консерваторії – радянські бюрократи довгий час не могли знайти її випускний диплом 1893 року, без якого всесвітньо відома співачка не мала права працювати у консерваторії.
Лише в останні місяці життя Соломії Крушельницькій присвоїли звання професора і Заслуженого діяча мистецтв УРСР.
ВІД ІДЕЇ ДО ВЛАСНОГО БІЗНЕСУ: СТАРТУЄ ШКОЛА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Оголошуємо набір на новий навчальний курс “Школа підприємництва: від ідеї до результату” для мікро- та
малого бізнесу, а також тих, хто планує відкрити власну справу, має ідею, але поки не розуміє, з чого
почати, або хоче системно підготуватися до старту бізнесу.
Участь у конкурсі відкрита для підприємців та самозайнятих осіб, які ведуть свою діяльність на
території Харківської області.
Програма курсу охоплює ключові напрями, без яких складно побудувати життєздатний бізнес:
- основи підприємницького мислення та фактори бізнес-успіху
- бухгалтерський і податковий облік для підприємців
- маркетинг та SMM: як заявити про себе й знайти клієнтів
- продажі і робота з клієнтами
- базові управлінські навички: ведення переговорів, робота команді, ефективна презентація
- бізнес-планування
- грантрайтинг: як залучати фінансування на старт і розвиток
Формат навчання — 12 тренінгових занять по 3 години з практичними прикладами, живим обговоренням і
можливістю поставити запитання експертам.
Це не «теорія заради теорії», а навчання, орієнтоване на реальні кроки до запуску власної справи.
У результаті проходження курсу учасники:
• зрозуміють, як перетворити ідею на бізнес
• отримають базові знання для безпечного старту підприємництва
• сформують чітке бачення наступних кроків для запуску або розвитку бізнесу
Для кого курс:
– для початківців у підприємництві
– для тих, хто лише планує відкрити власну справу
– для тих, хто хоче уникнути типових помилок на старті
Перевага при відборі учасників буде надаватися представникам вразливих категорій: ВПО, ветеранам,
ветеранкам та членам родин військових. особам з інвалідністю.
Початок навчання: 20 березня 2026 року
Тривалість: 36 годин (12 занять)
Місце проведення: Харків
Формат: офлайн - аудиторний (онлайн не планується).
Зацікавлені? Не зволікайте! Реєструйтеся вже сьогодні!
Заповніть форму до 18:00 17 березня (https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeHd6mwSukd1nJgt3C2959OtUTl_3_SEBfCcTmA-rm3X0OhDQ/viewform)
Участь: безоплатна
Організатори не компенсують витрати на проїзд та проживання учасників
Захід організований ГО Асоціація приватних роботодавців у рамках проєкту «Єднання для громади», що
реалізується ІСАР Єднання за співфінансування Європейського Союзу та Фундації Міндеру.
Найвідоміші жінки України - Роксолана
За батьківським прізвищем вона – Анастасія Лісовська. Але у 16 столітті її називали так: королева аланів! Тобто – Роксолана!
Роксолана – унікальний феномен світової історії. Його унікальність полягає у тому, що чи навряд знайдеться якась інша жінка, окрім Роксолани, яка понад три десятиліття була однією з найвпливовіших постатей не де-небудь, а у мусульманському світі!
За основною версією, Роксолана була дочкою православного священика з Рогатина (нині Івано-Франківська область). У 15-тирічному віці вона потрапила в полон під час набігу кримських татар і була продана на невільничому ринку в Стамбул. Так вона потрапила в гарем султана Сулеймана і враз його приворожила.
Бідний Сулейман так розчулився, що геть розігнав увесь свій гарем, видав заміж своїх жінок за офіцерів турецької армії, а сам залишився з єдиною дружиною – Роксоланою. І це при тому, що очевидці не вважали її красунею. Схід споконвіку не знав жінку в такій величній ролі! Це суперечило традиціям і духові ісламської релігії! От і скажіть, що це не чаклунство.
Але є і інше пояснення: на той час ніхто не міг зрівнятися з Роксоланою розумом і веселою вдачею. Навіть коли їй було вже за 50, Сулейман так само її обожнював і не було в султанських покоях іншої жінки. Він брав її навіть у військові походи. Може завоювання Османською імперією Європи це теж відьомські вибрики нашої землячки? Хто зна…
Будучи дружиною султана Сулеймана I, Роксолана впливала на зовнішню політику Османської імперії — найпотужнішої на той час азіатсько-європейської держави. Вона відкривала школи і караван-сараї, фінансувала будівництво мечетей.
Отже Роксолана для Туреччини зробила багато чого. А що вона зробила для України?
Немало. Вона зробила усе можливе, що б зупинити походи турецьких і татарських військ на наші землі. Існують достовірні дані про те, що Сулейман стримував татарську орду від нападів на терени, підпорядковані Речі Посполитої, до якої у той час належала більшість території України. Вважається, що, пам'ятаючи про свою батьківщину, Роксолана стримувала агресію османського війська щодо українських земель і піклувалася про долю слов'янських невільників і козаків.
Багато європейських послів до переговорів з султаном прагнули зустрітися з Роксоланою, щоб викласти прохання своїх правителів. Це нерідко впливало на плани Сулеймана у зовнішній політиці.
Роксолана листувалася з польським королем Сигізмундом II Августом і сприяла підписанню між ним і своїм чоловіком Сулейманом низки взаємовигідних угод.
Роксолану поховано в мавзолеї мечеті Сулейманіє Джамі разом з чоловіком.
Твій хист на захисті рідної землі: стартував прийом заявок на всеукраїнський фестиваль «ЗаХистФест»
В Україні розпочався відбір учасників на масштабний культурно-мистецький проєкт —
фестиваль сучасної патріотичної пісні «ЗаХистФест». Організаторами виступили
телеканали «Галичина», «Наше Music» та «Dіскавері».
«ЗаХистФест» — це платформа для формування новітніх національних наративів
через музику. Мета проєкту — підтримати талановитих виконавців, які рефлексують
події боротьби за Незалежність України та використовують мистецтво як інструмент
спротиву.
Хто може взяти участь? До участі запрошуються солісти та колективи віком від 14
років. Організатори особливо заохочують військовослужбовців, ветеранів, їхніх рідних,
внутрішньо переміщених осіб та молодь з прифронтових територій. Верхнього вікового
цензу немає — ми шукаємо справжні голоси сучасної України.
Жанри та вимоги:
• Рок, поп, реп, етно-ф’южн, акустика.
• Виконання однієї композиції українською мовою (авторський твір або сучасна
інтерпретація історичних пісень).
• Хронометраж — до 4 хвилин.
Етапи фестивалю:
1. Відбірковий (до 30 травня): онлайн-подання заявок (анкета + відео виступу).
2. Фінальний: Гала-концерт 15-ти найкращих фіналістів, який стане частиною
великої телевізійної трансляції на всеукраїнських каналах.
Участь у фестивалі є безоплатною. Всі фіналісти отримають професійний відеозапис
свого виступу та призи від партнерів.
Ознайомитися з Положенням:
https://drive.google.com/file/d/1V5dE69P1_J9p_25oE1XVR4pNuVzqHWaU/view
Твій голос має бути почутим. Твій хист на захисті рідної землі!
Найвідоміші жінки України - Ніна Матвієнко
Ніна Митрофанівна Матвієнко — відома українська співачка, народна артистка Української ССР (1985 р.), Лауреат Державної премії УССР ім.. Т. Г. Шевченко (1988), кавалер ордена Княгині Ольги III ступені (1997 р.), в 1996 році співачка була нагороджена вищим знаком Фонду Міжнародної премії імені Н. А. Касьяна — орденом Миколая Чудотворця. Герой України (2006 р.).
З поміж тисяч голосів її голос впізнають відразу. І не тільки голос, а й його психологічну ауру, із якої проростають чудові витвори мистецтва.
Ніну Матвієнко народ визнав як свою, близьку до душі й серця співачку. Вона народна не за званням, які при ній уже давно. Народна – за її талант від природи. Природа подарувала їй не тільки талант, чарівну вроду, а й багатий внутрішній духовний світ. Правильні лагідні риси її обличчя, мила усмішка, струнка легка постать роблять її завжди молодою, ніби постійно готовою до польоту.
Ніна Матвієнко народилася у 1947 році в селі Неділиме Житомирської області. Дітей в сім’ї було багато – 11. Родина була співучою, і маленька Ніна перейняла від батьків велику кількість народних пісень. Важко було, у труднощах формувався характер і воля, життєва наснаженість її таланту, до болю правдиві барви голосу. Після закінчення школи-інтернату вона пішла на завод – ученицею кранівника. Та не покидали її мрії про мистецтво. І от щасливий поворот долі: 1966 року вона вступає до студії при Державному українському хорі ім.. Г.Верьовки, на неї одразу ж звертають увагу. Наступного року почалися гастролі з хором за кордон – Канада, Південна Америка, Франція.
Довголітня і плідна робота увінчалася успіхом: Ніну визнали і як унікальну співачку з неповторним голосом, і як організаторку тріо «Золоті ключі». Зараз вона солістка при симфонічному оркестрі «Камерата» з широким репертуаром класики і сучасної музики. Ніну Матвієнко знають у європейським країнах, Америки, Канаді, Австралії, де вона виступала з концертами.
Хоч би що виконувала Ніна Матвієнко – чи народні пісні, так, як їх співають по селах і насамперед у її поліському краї, чи ті ж у багатоголосому гурті, чи твори професіональних композиторів, – у її співі завжди відчутний голос серця, що відлунює в душі слухача, запам’ятовується йому як голос Матвієнко. Між нею і слухачем відсутні академічні бар’єри. Не тільки в її голосі її таїна, а й у теплі, сердечності її мистецтва, що спирається на естетику народного виконавця, спрямованого не на показ свого вміння, а на довірливе спілкування з людьми піснею, словом, прищеплення любові до рідного краю, до його традицій.
«Не думайте про сум. Візьміть у хусточку, зав’яжіть вузлик і везіть наче на продаж…», – такою є життєва, жіноча мудрість народної артистки України Ніни Матвієнко.
Увага! Зміни у наданні державної допомоги сім'ям з дітьми
Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 05.02.2026 № 169 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання державної допомоги сім'ям з дітьми».
Документ передбачає оновлення порядку призначення окремих видів допомоги, зокрема:
-
при народженні дитини;
-
на дітей одиноким матерям;
-
інших видів підтримки сімей з дітьми.
Повний текст постанови доступний за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1wizciPs-Yx7F1jsEtHBpw3JjVyZCUz6s/view?usp=drive_link.
Найвідоміші жінки України - Гайдемарі Марта Стефанишин-Пайпер Астронавт. Перша українка, яка вийшла у відкритий космос
Гайдемарі Марта Стефанишин-Пайпер – американська астронавтка українського походження, яка вже встигла зробити те, про що всі прихильники Ілона Маска поки що лише мріють. На своєму рахунку вона має два польоти, під час яких здійснила п'ять виходів у відкритий космос. Гайдемарі стала третьою жінкою з українським корінням, яка побувала у космосі. До неї це вдалося зробити Джудіт Арлен Рєзнік зі США і Роберті Лінн Бондар з Канади.
Її батько під час Другої світової був вивезений на примусові роботи до нацистської Німеччини. Після завершення війни вирішив не повертатися на батьківщину, справедливо побоюючись репресій з боку радянського уряду. Він одружився з німкенею і разом вони емігрували до США де і народилась Гайдемарі.
Родина дівчинки дотримувалась багатьох українських традицій, відвідувала українську церкву, Гайдемарі навчалась у суботній українській школі і входила до складу "Пласту". Навіть вийшовши заміж за американця Гленна Пайпера, вона наполягла на збереженні для себе подвійного прізвища Стефанишин-Пайпер, а сина назвала на честь свого батька – Михайлом. І досі постійно наголошує, що сприймає себе українкою.
Гайдемарі обрала не зовсім звичний для дівчат шлях. Вона здобула ступінь магістра у галузі машинобудування в Массачусетському технологічному інституті. Навчання оплатила за рахунок стипендії Військово-морських сил США, неодмінною умовою якої було укладення подальшого контракту з ВМС. Відтак, із червня 1985 року вона проходила підготовку у Навчальному центрі рятувальних і підводних операцій ВМС.
У 1996 році її зарахували кандидатом у астронавти NASA 16-го набору. Вже за 10 років відбувся її перший політ на багаторазовому транспортному космічному кораблі "Атлантіс". Місія STS-115 мала на меті відновлення будівництва Міжнародної космічної станції (МКС), яке призупинилося після катастрофи шаттла "Колумбія". Гайдемарі виконала два виходи у відкритий космос загальною тривалістю 12 годин 8 хвилин, під час яких встановлювала на станції сегменти фермових конструкцій із сонячними батареями.
Таким чином, Гайдемарі стала загалом 447-ю людиною у космосі, 43-ю жінкою, яка виконала космічний політ, і 8-ю представницею прекрасної статі, яка здійснила вихід у відкритий космос.
Вдруге у космос Гайдемарі літала з 15 до 30 листопада 2008 року на багаторазовому транспортному космічному кораблі "Індевор" (місія STS-126). Цього разу вона виконала три виходи у відкритий космос загальною тривалістю 20 годин 34 хвилини, брала участь у розширенні площі МКС і монтажу нового обладнання.
У липні 2009 року Гайдемарі пішла із загону астронавтів NASA, щоб повернутися до служби у Військово-морських силах. Два роки командувала дивізією морських сил Кардерок у штаті Меріленд. Має звання капітана ВМС США, що в Україні відповідає званню капітана 1-го рангу.
Внутрішньо переміщені особи: важлива інформація про виплати та підтримку
Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України спільно з Міністерством культури України нагадують внутрішньо переміщеним особам (ВПО) про доступні програми державної підтримки.
Наразі для переселенців діють кілька ключових програм:
-
Базові виплати на проживання. Кошти виплачуються протягом перших 6 місяців після отримання статусу ВПО.
-
Пролонгована допомога. Передбачені виплати для ВПО і після перших шести місяців (для окремих категорій осіб).
-
Житлові програми. Можливість отримати компенсацію до 70% вартості нового житла.
-
Спеціалізована підтримка. Послуги притулку для маломобільних груп ВПО (терміном до 12 місяців), а також програми довготривалого медсестринського догляду.
Детальні умови участі у програмах та перелік необхідних документів можна дізнатися, звернувшись на Урядову гарячу лінію за номером 1545.
Найвідоміші жінки України - Ліна Костенко
Ось уже понад чотири десятиліття тріумфально йде вона тією дорогою, що її звуть Поезією, усім стилем свого життя й творчості заслужила всенародну любов і повагу.
Її Муза, строга й вишукана, повсякчас нагадує нам, що Ліна Костенко – одна з-поміж не багатьох, кого ми звемо аристократами духу, хто протягом всього життя зберігає горду поставу й не хилиться під нещадними вітрами історичних зламів та кон’юнктури.
«Я вибрала долю собі сама», – сказала поетеса, свідома свого вибору. Усі думки й помисли Ліни Костенко – про долю народу, якому випало перейти важкі визвольні історичні гони й залишилися при цьому духовно незнищенним. Водночас вона надзвичайно вимоглива до свого народу, бачить його хиби й недуги, та – попри все! – бентежно й віддано любить його.
Народилася Ліна Костенко 19 березня 1930 року на Київщині, в містечку Ржищев. Коли їй виповнилося 6 років родина переїхала до Києва. Тут вона закінчила школу, потім педагогічний інститут. Літературне обдарування привело її до Московського літературного інституту ім.. М.Горького, який вона закінчила у 1956 році з відзнакою.
Глибоко національна поетеса, Ліна Костенко вільно почувається в різних епохах і в різних країнах, шукаючи постійних паралелей та асоціацій, що роблять її поезію закоріненою вглиб віків і в світовий контекст і водночас напрочуд свіжою, неповторною, сучасною. Її поетичний голос має лише їй одній притаманний тембр та інтонації, у яких не знайдеш і натяку на фальш, штучність, солодкавість чи позу.
Поетеса наче поставила перед собою глобальне над завдання: «Прочитай золоті манускрипти, подивись у вічі вікам». Без її поетичних книжок – від першої «Проміння землі», і далі «Вітрила», «Мандрівка серця», «Над берегами вічної ріки», «Маруся Чурай», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», «Вибране» й аж до «Берестечка» – гуманітарна аура української нації уже неможлива, бо її енергетика живить духовний всесвіт України, несе нам усвідомлення власної гідності – то, без чого неможливе усвідомлення себе нацією, без чого не може постати держава такою, якою ми її собі вимріяли. (вірш «Вже почалось, мабуть майбутнє…»)
Духовне подвижництво Ліни Костенко – у повсякденній копіткій праці, без розрахунку на славу й винагороду. Вона зробила свій вибір і сповна усвідомлює свою високу місію на цій землі: «Митцю не треба нагород. Його судьба нагородила».
Державна премія імені Т.Шевченка, якою вона була відзначена 1987 року за історичний роман у віршах «Маруся Чурай» та книжку поезій «Неповторність» – це лише вияв офіційного визнання, яке прийшло до неї значно раніше. Прийшло з народу, від вас з нами, бо Ліна Костенко, як і Маруся Чурай, якраз і стала голосом цього народу, його піснею, його душею.
У нове тисячоліття українська література увійшла з жіночим ім’ям на устах. Ім’я це – Ліна Костенко.